Удосконалено технологічний процес формування верху взуття зі шкіри з покращеною структурою та фізико-механічними властивостями, отриманою з використанням ензимів на стадії м'якшення голини. Визначено раціональні параметри процесу м'якшення шкіри ензимами: концентрації та тривалість дії (0,03 %, та 30 хв. для ензиму Bacillus Sp. та 0,04 %, та 40 хв. для ензиму Chemizym ВН відповідно). Запропоновано математичну модель для розрахунку технологічних параметрів затягування взуттєвих заготовок з урахуванням фізико-механічних властивостей шкіри, виготовленої з використанням ензимів на етапі м'якшення, які відрізняються від властивостей існуючих матеріалів і зумовлюють досить значні деформації під час розтягу. Використання спеціалізованого програмного забезпечення для моделювання процесу формування верху взуття зі шкіри пом'якшеної ензимами дозволило визначити деформацію досліджуваного зразка залежно від прикладеного зусилля. Встановлено, що деформування пом'якшеної ензимами шкіри дозволяє зменшити розмір деталей верху взуття.

На основі архівних документів досліджено механізми боротьби більшовицької влади із осередками молодіжної сіоністської спортивно-гімнастичної організації "Маккабі" на Полтавщині у 1922 - 1923-х рр.

Висвітлено можливості вдосконалення технологічного процесу формування верху взуття зі шкіри з покращеною структурою та деформаційними властивостями, одержаної за використання ензимів на стадії м'якшення голини. Зазначено, що використання ензимів в технологічних процесах м'якшення шкіри забезпечує покращання структури та деформаційних властивостей шкіри, а також удосконалення процесу формування верху взуття з неї. Увагу приділено аналізу структури перетворень і зміни хімічного складу шкіряних зразків методом інфрачервоної спектроскопії, оцінюванню активності дії ензимів, визначенню релаксаційно-деформаційних властивостей шкіри.

На основі аналізу комплексу опублікованих і неопублікованих джерел розкрито процес утвердження більшовицької владної монополії на Полтавщині упродовж 1920-х рр. Досліджено сходження з суспільно-політичної арени регіону осередків не лише партій, а й організацій, які не мали формальної “партійної оболонки”, а тому діяли в рамках організацій (зокрема деяких соціалістів-революціонерів, анархістів, сіоністів). Проаналізовано стан наукової розробки та джерельної бази досліджуваної проблеми. Зазначено, що аналіз наявного історіографічного доробку дозволяє констатувати недослідженість регіонального аспекту проблематики на фоні загалом активного інтересу науковців до розкриття загальноукраїнського контексту та відсутність комплексного дослідження проблем утвердження більшовицької владної монополії на Полтавщині. Розкрито специфіку сходження з політичної арени Полтавщини осередків українських прорадянських ліворадикальних партій (УКП(б), УПЛСР(б), УКП) З’ясовано методи усунення та ліквідації осередків соціалістичних політичних сил (соціал-демократів (меншовиків), правих і лівих соціалістів-революціонерів), анархістських організацій. Досліджено особливості нейтралізації та розгрому сіоністського руху, сходження єврейських лівих прорадянських партій (ЄКП, ЄСДРП). Встановлено, що більшість осередків небільшовицьких партій та організацій припинили існувати до середини 1920-х рр. При цьому осередки підпільних сіоністських організацій виявилися гнучкими до репресій з боку влади та продовжували існувати до кінця 1920-х рр. Проаналізовано методи та структурні складники більшовицької системи з протидії ідеологічним союзникам і політичним опонентам у межах регіону. Показано, що в процесі боротьби з ними застосовувалися адміністративні, ідеологічно-пропагандистські та репресивні методи. Зокрема доведено, що одним із ключових інструментів переслідування, нейтралізації та усунення опонентів були радянські органи державної безпеки (ВЧК – ВУЧК - ДПУ), які застосовували репресивні та оперативно-агентурні методи. Показано, що ідеологічна парадигма більшовиків була зорієнтована на диктатуру власної політичної сили. Практичні заходи з ліквідації осередків небільшовицьких партій та організацій, навіть тих, котрі мали спільні риси ідейно-політичної платформи, мали наступальний репресивний характер і завершилися утвердженням більшовицької владної монополії на Полтавщині.